Яка школярська наука?
Трапилося раз, що мала мавпа п'ятеро мавпенят, збирала їм по лісі їжу і носила. Раз під осінь не стало вже ніяких овочів у лісі. Питали діти матері, що вони будуть відтепер їсти? Мати сказала їм, що тепер нема вже нічого, лиш горіхи, то найсолодший на теперішній час харч.
Зібралися вони всі п'ятеро одного ранку, вилізли з дупла і пішли до лісу шукати горіхів. Знайшли горіхи, але в лушпині. Почали гризти, але то було гірке. Кажуть:
- Та наша мати хіба божевільна, коли говорить, що нема солодшого понад горіхи, а то таке дуже гірке.
Прийшли ввечері до дупла і кажуть матері, що знайшли горіхи, але їх не можна їсти, бо дуже гіркі. Мати відповіла їм на те, що вони не їли горіхів, бо горіхи солодкі.
Каже їм:
- Поведете мене туди, де ви їли горіхи.
Відвели вони вранці матір під горіх. Мати взяла горіх, розкусила, вийняла зерно і дала їм та питає: чи гірке? Вони кажуть, що се солодке, а те, що перше розкусювали, було гірке. Та й зачали говорити, що їх мати мудра, бо дала їм їсти зерно, а не лушпину.
Так і школярська наука, така спочатку гірка, як на горісі лушпина, але як вивчаться та здобудуть собі хліб, тоді звідають зерно з горіха.