(лат. — водосховище)
1. Великий резервуар для накопичення і збереження води в стародавні і середньовічні часи. У багатьох випадках споруджувався під землею, мав вологонепроникнені стіни і дно. Для збільшення місткості Ц. у Візантії зводились у вигляді просторих підземних залів, стелі яких підтримувалися численними рядами колон.
2. У сучасності — металевий або залізобетонний циліндричний резервуар для безпечного збереження нафтопродуктів та інших речовин.