(яп. — спальний павільйон)
1. Святилище синтоїстського храму.
2. Головний житловий будинок, призначений для власника, у комплексі великої садиби, яка склалася в Японії у IX–X ст. (період Хейан). Являв собою піднесений на стовпах призматичний обсяг, перекритий щипцевим дахом з широким виносом. З боків до однозальної споруди симетрично прилягали тайноя і флігелі.