розділ прикладної математики, що вивчає сукупність математичних моделей теорії біфуркацій, теорії особливостей і деяких інших теорій, призначених для опису й аналізу якісного (зазвичай стрибкоподібного) поводження економічних, екологічних, біологічних, хімічних та інших систем за неперервної зміни параметрів. Термін «катастрофа» в науковий обіг був запроваджений американським математиком Р. Томом у 1970 р. і набув широкої популярності після запровадження іншим американським математиком Е. Зіманом терміна «теорія катастроф».