формальний опис різних уявлень про оптимальність, що відображають ті чи інші аспекти інтуїтивного усвідомлення та сприйняття розумності й доцільності. Ці ознаки групуються навколо змістовних уявлень про стійкість, вигідність і справедливість. Суттєво, що одночасна реалізація всіх (чи хоча б достатньо великої кількості) аспектів оптимальності виявляється неможливою через їхню формальну несумісність. Аналіз можливостей, що виникають, труднощів і меж вдається проводити за допомогою аксіоматичного методу .