Г. До четвертої групи належать богословські терміни, які в певних контекстах можна вважати синонімами, і тому допущено їхній паралельний вжиток, але в інших контекстах вони різняться своїм значенням або семантичним відтінком, і тоді не є стилістичними еквівалентами:

сповідувати - визнавати

1. лексеми сповідувати і визнавати вживаються як синоніми лише у значенні «дотримуватися якої-небудь релігії, якогось віровчення» (див. СУМ);
2. тільки визнавати вживається у трьох значеннях: 1. Вважати дійсним, законним. 2. Одверто признаватися в чому-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати істинність чогось. 3. Вважати кого-, що-небудь за кого - що, ким, чим (див. СУМ).

СПОВІДУВАТИ // ВИЗНАВАТИ

християнську віру // християнську віру

Христа // Христа

єдиного Бога // єдиного Бога

тільки ВИЗНАВАТИ

визнавати, що Церква має владу відпускати гріхи

гріхи (= сповідатись)

себе грішником

Христа як Месію

сповідник - ісповідник

Сповідник - 1. священик, який слухає сповідь, духівник - від сповідати (СУМ); 2. особа, що прийшла на сповідь до священика - від сповідатись (СУМ); 3. людина, що зазнала багато гонінь і мук за сповідування своєї віри, але померла не мученицькою смертю - від сповідувати; (це значення не засвідчене в українських словниках). Наприклад: Максим-Сповідник.

У цьому третьому значенні спостерігаємо паралельний ужиток церковнослов'янізму ісповідник: Максим-Ісповідник; митрополит-ісповідник Йосиф Сліпий; мученики й ісповідники віри.