СЛОВОПЕДІЯ
Словник мови Стуса
АЕД
(< грец. aoidos – соловей, співець), -а, ч. Давньогрецькі поети й співці, мистецтво яких розквітло у VІІІ — VII ст. до н.е. Аеди виконували епічні твори, акомпануючи собі на струнному щипковому інструменті формінксі, лірі чи кіфарі.
Ви вбивці, ви ненатлі нелюди
спередвіків,
а ми припізнені аеди,
наш злочин — спів. (П-2:94).
fb tw tw
Online: 52 (0/52)
© ::ANDREW-LVIV::
TOP-RATING
0.0191